Методика використання здоров’язберігаючих технологій В.О.Сухомлинського

ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ ШКОЛА I-II СЕЛА КУРІВЦІВ

Методика використання здоров’язберігаючих технологій В.О.Сухомлинського у практиці роботи сучасного вчителя початкових класів

                                                                               ВЧИТЕЛЯ

                                                                               ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ

                                                                               МИХАЙЛИШИН Г.В.

«Турбота про здоров’я дітей  - найважливіша робота вихователя. Від життєрадісності, бадьорості дітей залежить їхнє духовне життя, світогляд, розумовий розвиток, міцність знань, віра в свої сили. Якщо виміряти всі мої турботи і тривоги про дітей протягом перших чотирьох років навчання, то більша половина їх – про здоров’я. Турбота про здоров’я неможлива без постійного зв’язку із сім’єю. Переважна більшість бесід з батьками, особливо в перші два роки навчання дітей у школі, – це бесіди про здоров’я малюків» [14, 19].

                          В.О.Сухомлинський

 

Здоров’я – розкіш для людини,
Найбільша цінність у житті.
Як є здоров’я день при днині,
Можливість є йти до мети.
Тоді є радість, щастя, диво,
Краса у крапельці роси.
Тоді людина йде щасливо
Серед безмежної краси

Й чарівність світу відчуває.
Для неї в хмурість – дні ясні.
Вона всі труднощі долає

Й співає радісні пісні.
Вона – здорова! Це чудово,
Бо їй нічого не болить.
Вона добро творить готова.
І це прекрасно! Можна жить!

В останні роки дуже гостро стала проблема формування у дітей поняття здорового способу життя, а також виховання та навчання без нанесення шкоди здоров’ю. Шукаючи нові ідей виховання педагоги та батьки часто звертаються до праць західних вчених, мудрості Сходу. При цьому забуваючи про те, що традиції виховання українського народу не лише не поступаються закордонним, а й більше підходять для наших дітей, бо віками складалися саме нашим народом.

 В наукових роботах, згадуючи про здоров'я та здоровий спосіб життя, автори здебільшого посилаються на професора І.І.Брехмана, як засновника валеології. Між тим хочеться звернути увагу на той факт, що ще в 50 -70 роки минулого століття в роботах В.О.Сухомлинського представлена модель збереження та зміцнення здоров'я дітей, чітко простежується взаємозв’язок духовного світу дитини з її самопочуттям. Велику увагу приділяв В.О.Сухомлинський вихованню дітей з уразливою психікою ( таких в наш час, нажаль, значно більше, ніж було в роки роботи Василя Олександровича). Так в творі «Серце віддаю дітям» вперше зіткнулася з поняттям «медична педагогіка» та визначенням головних її принципів: - берегти легко вразливу психіку дітей; - всім укладом шкільного життя відволікати дітей від похмурих думок та переживань, збуджувати у них життєрадісні почуття; - ні за яких обставин не давати зрозуміти дитині, що до неї ставляться як до хворого, коли виникає така потреба. [1, с.56] «Турбота про здоров'я – це найважливіша праця вихователя. Від життєрадісності, бадьорості дітей залежить їх духовне життя, світогляд, розумовий розвиток, міцність знань, віра в свої сили. Якщо виміряти всі мої турботи і тривоги про дітей протягом перших чотирьох років навчання, то добра половина їх – про здоров'я» . [2, с.55] В роботі з дітьми у В.О.Сухомлинського на першому місці завжди були збереження та зміцнення здоров'я дітей, збагачення духовного світу кожної дитини в процесі навчання та виховання. Крім цього в своїх роботах В.О.Сухомлинський багато уваги приділяє санітарно- гігієнічним умовам в школі та вдома, харчуванню дітей та створенню зон екологічно безпечного середовища. Значна увага звертається на загартування дітей – прогулянки пішки до 6 кілометрів, ходьба в теплу погоду босоніж та в легкому одязі, купання в річці, перебування значний час на свіжому повітрі в усі пори року. «Бути в русі – одна з найважливіших умов фізичного гарту». .[ 1, с.53] В.О.Сухомлинський наполегливо рекомендував батькам висаджувати під вікнами волоський горіх та жито, бо вони виділяють фітонциди, що не лише відлякують комах, а й очищують повітря від хвороботворних мікробів. Наполягав щоб кожна сім'я завела бджіл, бо мед – це шматочок сонця на тарілці, а також мала в своєму садку фруктові дерева, і діти вживали фрукти цілий рік.[2, ст.55] Одночасно в таких ось порадах-вимогах проявлялася велика, майстерність педагога в роботі з сім'єю. Сухомлинський підкреслював, що батьки передусім мають бути вимогливими до себе самих. Адже відомо, що медицина зберігає здоров'я лише на 10%, все останнє залежить від способу життя (50%), екології, генетичних структур організму. Досить часто замість того, щоб змінити власний спосіб життя, батьки занадто захоплюються ліками, та мають надію лише на клінічне лікування, не приділяючи достатньої уваги профілактиці хвороби, не звертаючи увагу на загартування, правильний розпорядок дня дитини. Іноді батьки просто не здогадуються, що для того, щоб дитина краще їла та своєчасно лягала спати, її просто треба привчити до цього, дотримуючись певного розпорядку дня постійно, а також не намагатися навчити дитину всьому й одразу, нехтуючи при цьому прогулянками та іграми. Аналізуючи свої спостереження, Сухомлинський виявив, що є зовсім недопустимою напружена розумова праця в останні 5-7 годин перед сном. «Якщо дитина протягом кількох годин перед сном сидить за уроками, він стає неуспішним. Пасивність розумової праці на уроках – це найчастіше результат того, що дитина сидить над книгою в ті години, коли йому треба бути на повітрі – в саду, грати в сніжки».[2, с.59] Відновлююча функція сну залежить не лише від його тривалості, але й від того, яку частину ночі дитина спить, як вона працює протягом дня. Краще за все себе почувають ті діти, які звикли рано засинати, сплять достатньо часу (за останніми дослідженнями сон дитини має тривати 9-11 годин), рано прокидаються та їх інтенсивна розумова праця припадає на перші 5-10 годин після пробудження (залежить від віку). В останні години перед сном інтенсивність праці повинна послаблюватися. Ми ж бачимо зовсім інше – діти часто засиджують за уроками до пізньої ночі, або ж дитину з дитячого садка батьки везуть ще на додаткові заняття. . [ 4, с.131] Сухомлинський переконаний , що дитина молодшого шкільного віку повинна спати 10 годин, тому він радив батькам, щоб діти починали свій нічний сон о 8 годині вечора і закінчували о 6 годині ранку. У наш час багато батьків  ігнорують такі вимоги і дозволяють дітям засиджуватися біля телевізору або комп’ютера до півночі. В результаті перевтома неврози порушення психіки щоб позбутись таких негативних явищ, я проводжу ранкові зустрічі, під час яких дізнаюсь про самопочуття дитини причину поганого настрою або надмірного збудження. Для переконання вихованців у важливості дотримання режиму нічного сну проводжу індивідуальні бесіди застосовую стратегію «За і Проти» з батьками обговорюємо це на батьківських зборах, за «Круглим» столом даю рекомендації поради

 «Величезну роль грає емоційне забарвлення процесу самостійного розумової праці. Якщо дитина береться за книжку з небажанням, це не лише пригнічує його духовні сили. Але і несприятливо відбивається на складній системі взаємодії внутрішніх органів. Я знаю багато випадків, коли у дитини, що переживає огиду до занять, серйозно розбудовувалася травлення, виникали шлунково-кишкові захворювання». [1,с. 112] Єдиною правильною «профілактикою багатьох хвороб В.О.Сухомлинський вважав раціональне поєднання праці та відпочинку, довготривале перебування на свіжому повітрі, виправдане та чітко дозоване фізичне навантаження, своєчасне засинання при відчиненому вікні, повноцінне харчування. Він жорстко критикував тих педагогів, які намагаються заповнити кожну хвилину навчанням, «виплескуючи» на дитину велику кількість знань, що необхідно засвоїти та ще й при цьому тримаючи її постійно за столом, без прогулянки та рухливих ігор.[1, с.52] «Дитина – жива істота, її мозок – найтонший, найніжніший орган, до якого треба ставитися дбайливо і обережно. Дати початкову освіту за три роки можна, але за умови постійної турботи про здоров'я дітей і нормальному розвитку дитячого організму. Джерело повноцінного розумового праці не в його темпі і напруженості, а в правильній продуманої його організації, здійсненні багатогранного фізичного, інтелектуального, естетичного виховання.[2. с. 59] Дитина не може засвоїти більше ніж те, що відповідає її віковим та індивідуальним особливостям. Обсяг набутих нею знань не залежить від того, скільки часу вона сидітиме за партою. Знання набуваються дітьми в активній діяльності, і їх тривалість та міцність залежить від яскравості вражень, викликаних педагогом. А постійно сидячи за партою, виконуючи по декілька годин поспіль завдання, дитина лише шкодить власному здоров’ю.

На думку В.О. Сухомлинського, кожний вчитель має проводити свою роботу з урахуванням того, що виховання та здоров'я – взаємопов'язані та взаємообумовлені категорії. Сучасні вчені виділяють три складові здоров'я – духовну, фізичну, соціальну. В роки, коли працював В.О.Сухомлинський, про здоров'я говорили лише як про відсутність хвороби, саме він вперше в Радянській (тоді ще) Україні заговорив про невід'ємність самопочуття дитини від її настрою, душевного стану. Василь Олександрович велику увагу приділяв розвиткові духовного світу дитини, гармонічному поєднанню в процесі навчання таких методів та прийомів, які б не лише сприяли кращому засвоєнню знань дітьми, а й сприяли їх духовному зростанню, становленню їх особистості «Без радості неможлива гармонія здорового тіла і здорового духу. Якщо дитина, зачарований красою полів, мерехтінням зірок, нескінченної піснею коників і запахом польових квітів, складає пісню, значить, він знаходиться на вершині цієї гармонії тіла і духу. Турбота про людське здоров'я, там більше про здоров'я дитини – це не просто комплекс санітарно-гігієнічних норм і правил, не звід вимог до режиму, харчування, праці, відпочинку. Це насамперед турбота про гармонійну повноту всіх фізичних і духовних сил, і вінцем цієї гармонії є радість творчості. [1, с. 115-116] Важливим аспектом виховання В.О.Сухомлинський вважав вміння педагога пізнавати духовний світ дитини, розуміти в дитині особисте. Величезна робота Василя Олександровича була спрямована саме на виховання духовності. Це й прогулянки в природу, коли діти залишалися на самоті з оточуючою їх красою, і прослуховування класичних музичних творів, що знаходили свій емоційний відгук в свідомості дітлахів. Ні з чим не порівняти той досвід лагідності та доброти який здобували діти в «Пташиній лікарні», ходячи в гості до самотнього дідуся, вирощуючи квіти. Адже піклування про інших, менших, слабших народжує в дитячий душі людяність, доброту, любов. Що в свою чергу веде до гармонійного розвитку особистості, її повноцінного життя, а отже і здоров'я духовного, фізичного, соціального. Отже можна говорити про те, що ідеї В.О.Сухомлинського стосовно збереження здоров'я дітей в процесі навчання й виховання випереджали свій час, а інколи навіть суперечили радянській ідеології. Проте його новаторства знайшли великий позитивний відгук у дітей та батьків, а також активну підтримку останніх. Саме мати однієї з учениць Василя Олександровича назвала школу ─ «Школою радості».

У пошуках шляхів збереження і зміцнення здоров’я дітей, профілактики захворювань, формування здорового способу життя дітей звертаємося  саме до талановитого вчителя В.О.Сухомлинського і знаходимо відповіді на всі запитання. Адже на першому плані у педагогічній діяльності В.О.Сухомлинського стояла проблема фізичного розвитку і здоров’я дітей. Турбота про здоров’я – це найважливіша праця вихователя … Якщо виміряти всі мої турботи і тривоги про дітей протягом перших чотирьох років навчання то добра половина їх про здоров’я .- зазначав  педагог - новатор  [5, с 100] Спостерігаючи за невстигаючими учнями Сухомлинський визначив причини їх неуспішності . Наукове дослідження фізичного і розумового розвитку невстигаючих і відстаючих привело мене до висновку, що у 85 % невстигаючих і відстаючих головна причина відставання … - поганий стан здоров’я [4, с.125]

  Тому вивчення стану здоров’я дітей педагог починав з перших днів навчання. За дітьми , в яких виявлено патології встановлював постійний педагогічний та медичний нагляд. Разом з батьками дитини складав індивідуальний режим праці та відпочинку, режим харчування. Усе це давало чудові результати. На кінець 4 класу майже всі діти ставали здоровими для превентивного виховання, мотивації до здорового способу життя, виховання відповідального ставлення до власного здоров’я дають уроки «Основи здоров’я» та фізичної культури. Здобуті уміння і навички потребують багаторазового вправляння, тому в організації їх засвоєння переважають практичні методи , ігрові ситуації, практичні вправи, індивідуальна групова та колективна робота.

Важливого значення В.О.Сухомлинський надавав дотриманню санітарно гігієнічних вимог, зокрема обладнанню приміщення для занять, оскільки це сприяє збереженню здоров’я .

Усвідомлюючи необхідність дотримання норм шкільної гігієни, я підсилюю ефективність впливу шкільного середовища шляхом створення в класі куточків релаксації, де в оточенні зелених рослин під супровід мелодії діти можуть відновити свою розумову і фізичну працездатність., використовую також «килимок добрих думок», де в зручній і розслабленій позі учні можуть обмінятися своїми враженнями, забезпечую простір спілкування і взаємодії, де діти можуть сісти за партами в коло і займатися улюбленими справами чи іграми., пропоную також «крісло емоційного розвантаження» , на якому діти можуть висловити свої невдоволення, пожалітися або висловити радість перемоги чи відкриття.  особливу роль у збереженні здоров’я школярів педагог відводжу дотриманню режиму нічного відпочинку. Недосипання, млявість, що переходить у хронічне нездужання, негативно позначаються на самопочутті і на розумовому розвитку. Піклуючись про здоров’я школярів Сухомлинський приділяв велику увагу руховому режиму, особливо на уроках щоб забезпечити руховий режим учнів використовую здоров’язберігаючі   засоби :фізкультпауза, фізкультхвилинки, хвилинки релаксації, самомасаж, пальчикову гімнастику проведення частини уроку на свіжому повітрі валеологічні хвилинки, улюблені хвилинки гумору . На перервах проводжу організовані рухливі ігри. Щоб зняти статичну напругу застосовую такі прийоми: «Естафета», «Спіймай слово», «Присядь – підтягнись», гра «Пошук», хвилинки слухання тиші, пташиного співу.  Інтерактивні технології теж забезпечують рухову активність учнів на уроці. Це «Карусель», «Ротаційні трійки», «Два, чотири – всі разом», «Обери позицію».

 Піклування про людське здоров`я, тим більше про здоров`я дитини, - це не просто комплекс санітарно-гігієнічних норм і правил, не перелік вимог до режиму, харчування, праця, відпочинок. Це насамперед піклування про гармонійну повноту всіх фізичних і духовних сил. Вінцем цієї гармонії є радість творчості.[4, с105]. Тому джерелом здоров`я будь якого школяра є радість, а саме перебування дитини під враженням казкових образів зачарування природою. Практикую нетрадиційні форми проведення уроку: уроки-прогулянки, уроки-милування, уроки мислення серед природи, - які допомагають розкрити духовний та інтелектуальний потенціал учнів та зберегти і зміцнити здоров`я дітей. Індивідуальний та диференційований підхід до навчання допомагає мені створити ситуацію успіху, викликати в дитині віру у власні сили, що є показником психічного здоров`я. Серед прийомів, що позитивно впливають на психічне здоров`я використовую: «Навмисна помилка», «Шанс», «Обмін ролями», «Емоційне поглажування».

Відомо, що музика поліпшує взаємодію між півкулями головного мозку, стимулює їхню роботу, активізує функції кори і підкірки. Застосовуючи інноваційну технологію «Піснезнайка», я помітила вияв широкої гами позитивних почуттів та емоцій: натхнення, захоплення, радість, а це сприяє покращенню здоров`я . Вчений дослідник доводить, що праця на відкритому повітрі цілюще впливає на дітей з великою нервовою  збудливістю – дратівливих, неспокійних . [4, с140]. З кожним роком у школі збільшується кількість гіперактивних учнів. Виконання обов’язків з фізичним навантаженням для таких дітей є важливим елементом системи лікування. Це чергування в класі, наведення порядку у класній бібліотеці, догляд за кімнатними квітами, участь у прибиранні шкільної території, посадка дерев та кущів.

  Підсумком оздоровчої роботи стають дні і свята здоров`я. Порівняльний аналіз показників здоров`я учнів за попередній і нинішній навчальний рік ілюструє результативність проведеної роботи по збереженню здоров’я. Це покращення стосунків, уникнення конфліктів, позитивна мотивація до здорового способу життя, відсутність тенденції до погіршення показників здоров’я, захворюваність на ГРВІ зменшилася у 4 рази порівняно з першим класом. Підсумовуючи своє дослідження, можна зробити висновок: Педагогічна система, розроблена Сухомлинським, актуальна і сьогодні, його ідеї щодо реалізації відповідають сучасним поглядам. Наведені вище педагогічні погляди Сухомлинського не вичерпують усіх позитивних напрямів збереження і зміцнення здоров`я дитини. Але в сукупності вони створюють величезні можливості щодо виховання здорової дитини.

 «Вірте в талант і творчі сили кожного вихованця!». Ці слова Василя Олександровича Сухомлинського - можна було б поставити епіграфом до всього, що було ним написано. Досвід власної багаторічної вчительської практики, узагальнення величезної педагогічної спадщини минулого переконали його в тому, що "сила і можливості виховання невичерпні". Виховання точно відбиває життя, і воно повинно бути повним життя і від повноти життя що йде, тоді воно має силу.

Всеосяжна і багатоаспектна  науково-педагогічна спадщина В.О. Сухомлинського з роками не втрачає своєї актуальності , а відкривається все новими і новими гранями. Вона стосується найважливіших педагогічних проблем і допомагає їх вирішенню на рівні вимог сучасної педагогіки тому , Василь Олександрович у багатьох своїх книгах і статтях постійно підкреслював, що у вирішенні складних завдань навчання і виховання дітей величезна роль належить вчителю , вихователю . Він глибоко досліджував цю професію , її особливості . І в книзі «Сто порад учителеві » Василь Олександрович розкрив специфічні властивості та якості вчительської спеціальності . «Ми маємо справу з найскладнішим , безцінним , найдорожчим , що є в житті , - з людиною. Від нас , від нашого вміння , майстерності , мистецтва , мудрості залежить її життя, здоров'я , розум , характер , воля , цивільне і інтелектуальне обличчя , його місце і роль в житті , його щастя »

Неспокійний час , в якому ми живемо - це час великих роздумів , надій. Сьогодні необхідно мислити і працювати по новому, по новому будувати процес освіти і виховання. Кожна історична епоха висуває вимоги до виховання і навчання дітей, створює певний позитивний педагогічний досвід. Так і сьогодні актуальні слова В. О. Сухомлинського « Учитель повинен знати і відчувати , що на його совісті - доля кожної дитини , від його духовно культури та ідейного багатства залежить розум , здоров'я , щастя людини . » Тому постійним орієнтиром у процесі підготовки вихователів має бути педагогічна спадщина В.О. Сухомлинського .

У змістовних , емоційно насичених творах Сухомлинського піднімаються і вирішуються найважливіші проблеми виховання і навчання. Наведено перевірені багаторічним практичним досвідом відповіді на важливі питання про те , як саме потрібно виховувати дітей і підлітків , щоб вони стали свідомими і активними громадянами , патріотами своєї країни.  Професійна самостійність і творча активність педагога виступають як лаконічне завершення процесу формування вихователя - майстра педагогічної справи .

Для людини, яка зробила свій вибір на користь педагогічної діяльності , найбільш важливими є наявність всебічного їх розвитку . В умовах оновлення системи дошкільної освіти місія вихователя особлива . Він повинен бути активним організатором , наполегливим , вміти володіти собою і впливати на інших таким чином , щоб кожна дитина усвідомлював себе як " Громадянин , як хранитель духу народу , його ідей , його багатств і цінностей , його неминущої  величі" , - стверджував В.О . Сухомлинський. Також він підкреслював , не повинно бути ніякого педагога , якого б праця вчителя обтяжувала : 

«... Вчителю треба мати величезний талант людинолюбства і безмежної любові до власної роботи і, насамперед , до дітей , щоб на довгі роки зберегти бадьорість духу , ясність розуму , свіжість вражень , сприйнятливість почуттів , а без цих якостей праця педагога перетворюється на муку »

Педагогічними умовами зміцнення здоров'я дітей  у виховній системі

В.О. Сухомлинського є:

·            опора на принципи «медичної педагогіки» ;

·            створення багатофакторної середовища , атмосфери гуманності і духовності;

·            раціональна організація праці та відпочинку;

·            використання природних факторів;

·            індивідуально - диференційований підхід до дітей ;

·            забезпечення емоційного комфорту дітей під час перебування у дошкільному закладі, створення у дитини відчуття повної безпеки та моральної підтримки , стимулювання ситуацій прагнення до успіху на основі врахування реальних сил і можливостей дитини;

·            взаємозв'язок всіх видів діяльності в процесі зміцнення здоров'я;

·            взаємодія школи і сім'ї у зміцненні здоров'я дітей.

Технологія реалізації впровадження педагогічної спадщини В.О.Сухомлинського реалізується за декількома напрямками:

·            здоров’язбереження дітей у дошкільному навчальному закладі

Мета: інноваційні перетворення напрямків педагогічної діяльності, заради досягнення нової якості оздоровчої роботи та формування у школярів іміджу здорового способу життя. Забезпечення необхідних умов для комплексного вирішення проблеми збереження та зміцнення здоров'я дітей.

·            постійна співпраця з сім’ями вихованців

Мета: виявлення інтересів, потреб, запитів батьків, рівня їх педагогічної грамотності, встановлення емоційного контакту між педагогами, батьками, дітьми. Ознайомлення батьків з роботою навчального закладу, особливостями виховання та розвитку дітей. Формування у батьків знань про виховання , розвиток та навчання  дітей молодшого шкільного віку. Проектування інноваційної моделі співпраці школи і сім'ї.

·            використання нових форм організації навчально-виховного процесу

Мета:  врахування індивідуальних інтересів, збереження дитячої субкультури на основі реалізації норм Закону України "Про освіту", змісту Базового компонента та чинних програм розвитку, навчання і виховання. Вибір методів та форм організації роботи з дітьми, інноваційніх  педагогічних  технологій, які оптимально відповідають поставленій меті розвитку особистості, сприяють становленню дитини як особистості.

·            робота з літературною спадщиною В.О.Сухомлинського

Мета: реалізація ідеї виховання загальнолюдських цінностей у дітей молодшого шкільного віку, виховання любові до рідної мови, національної самосвідомості, виховання екологічної свідомості та любові

 до природи рідного краю. Вчити дітей бачити красу людських стосунків, розвивати творчі здібності.

Формування життєздатного підростаючого покоління - одне з головних завдань розвитку країни. Якщо є здоров'я - людина радіє , спокійно живе , працює , вчиться , ходить в школу . Без здоров'я не можна жити , любити , не можна бути красивим і привабливим .

Перші кроки до здоров'я , прагнення до здорового способу життя , до пізнання самого себе, формування культури здоров'я робляться в школі .Школа,  як перша ланка безперервної  здоров'язбережувальної освіти , передбачає вибір альтернативних форм і методів організації навчально -виховного процесу щодо збереження та зміцнення здоров'я дітей. Розвиток дітей тісно пов'язаний зі здоров'ям , тільки здорова дитина може правильно , повноцінно розвиватися.

Розуміючи всю значимість роботи з формування , зміцнення , збереження здоров'я своїх вихованців , колектив дитячого садка цілеспрямовано почав працювати над створенням сприятливого здоров'язберігаючих простору , шукаючи нові сучасні методи і прийоми , адекватні віком, використовуючи в роботі передовий досвід . Для реалізації здоров’язбережувальної функції освіти в нашому навчальному закладі розроблена система роботи, яка включає в себе:

·            Діагностику і моніторинг фізичного стану дітей, що відвідують навчальний заклад.

·            Суворе дотримання санітарних норм.

·            Дотримання режиму проведення прогулянок на свіжому повітрі

·            Рухливі ігри

·            Використання здоров’язбережувальних технологій протягом усього часу перебування дитини у школі:

·            Пальчикова гімнастика

·            Гімнастика для очей

·            Точковий масаж

·            Дихальна гімнастика

·            Гімнастика пробудження

·            Динамічні паузи

·            Ігрові вправи для профілактики плоскостопості та порушень постави.

·            Раціональне харчування.

Збереження здоров’я громадян України є актуальною проблемою сьогодення. Аналіз досліджень і публікацій свідчить про зниження рівня індивідуального здоров’я всіх груп населення. Особливою загрозою майбутньому країни є незадовільний стан здоров’я та спосіб життя дітей і молоді. Кожна п’ята дитина народжується з відхиленням в стані здоров’я. У 90% школярів діагностуються різні захворювання. З початку сторіччя частота нервово – психічних розладів збільшилася в 6 разів, неврозів у 65 разів, олігофренія – у 30 разів вражають темпи поширення серед підлітків і молоді наркоманії та СНІДу.

   Уже в початкових класах ми починаємо проводити наполегливу пропаганду здорового способу життя, щоб попередити виникнення в учнів шкідливих звичок. На уроках природознавства, фізкультури і основ здоров'я в доступній формі вчителі розповідають учням про шкідливість нікотину, алкоголю та наркотиків для здоров'я людини. Цю роботу продовжуємо під час морального, правового виховання дітей молодшого шкільного віку, під час проведення бесід про правила поведінки на вулиці, в сім'ї, в суспільстві, під час обговорення тем: „Твій вільний час”, „Твій режим дня”, „Улюблені заняття у вільний час”, „Що таке добре і що таке погано”. У наступних класах у процесі викладання таких дисциплін, як історія, література, біологія, хімія, правознавство, основи здоров'я, ОБЖ вчителями-предметниками проводиться спрямована робота з антиалкогольного, антитютюнового та антинаркотичного виховання.

Щороку в школі традиційно проводиться тиждень пропаганди здорового способу життя, місячник морально-правового виховання, тижні фізкультури та спорту.

Для проведення профілактичної роботи в школі оформлені і постійно поновлюються стенди „Твоє здоров'я – у твоїх руках”, „Знай і застерігайся”, „Куточок правових знань”, „Батьківський всеобуч”.

Особливу увагу приділяємо роботі з дітьми із неблагополучних сімей шляхом бесід із батьками, відвідуванням на дому. Питання спільної роботи сім'ї і школи неодноразово обговорювалися на загальношкільних та класних батьківських зборах.

  Здоров’я, за визначенням ВООЗ – це стан повного фізичного, душевного (духовного) і соціального благополуччя, а не лише відсутність хвороб.                    

  Немає сумніву, що основи здоров’я закладаються в ранньому дитинстві, а впродовж шкільних років дитина має зміцнити його , стати сильною, витривалою і загартованою. Тому пріоритетним завданням системи освіти є збереження та зміцнення морального, фізичного та психічного здоров’я вихованців .

В Україні існує і функціонує освітня нормативно правова база, що має важливе значення для вирішення цієї проблеми, а саме закони України « Про загальну середню освіту» , Національна доктрина розвитку освіти України, Концепція формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя тощо.

Починаємо робочий день з зарядки           Самий найкращий спосіб розпочати навчальний день із  ранкової гімнастики. Вона може бути представлена, як фізкультурною паузою, або дихальною гімнастикою, або у вигляді сміхотерапії. Варіантів багато, головне, в цьому прийомі, що уся школа збирається разом та налагоджується на робочий лад, отримує позитивні емоції, які допоможуть зробити робочий день кращим, а ще допоможуть «зберегти» перший урок від ранкових пробуджень. Ранкова гімнастика починається з ходьби. Комплекс ранкової гімнастики включає вправи для різних груп м’язів. Спочатку – для м’язів плечового пояса і рук – потягування, розведення рук в сторони, обертання перед грудьми. Потім вправи для тулуба й ніг – нахили, повороти,присідання, стрибки. Закінчується ранкова гімнастика бігом або підскоками, що переходять у ходьбу. Комплекс вправ ранкової гімнастики  для учнів молодших класів  1.  Ходьба на місці у середньому темпі на носках і п’ятках.  2.  Піднімання рук угору.  3.  В.п. (вихідне положення) – ноги разом, руки за голову, лікті розвести. 1-2. Підняти руки вгору, протягнутися, відставити ліву (праву) ногу назад на носок. 3-4. Повернутися у в.п. Повторити 2-4 рази.        4. Нахили тулуба в сторони. В.п. – стоячи, ноги на ширині плечей, руки вздовж тулуба. 1-2. Нахиляючись ліворуч, ковзати лівою рукою вниз по нозі, водночас праву піднімати вгору по тулубу. 3-4. Повернутись у в.п. Те саме праворуч. Повторити 2-4 рази. 5.Присідання.     В.п. – стоячи, п’ятки разом, носки нарізно, руки на поясі. 1-2. Присісти, руки підняти вгору, спину тримати прямо, дивитися вперед. 3-4. Встати, випрямитися, руки на пояс. Повторити 3-4 рази. 6.Нахили тулуба вперед.      В.п. – стоячи, ноги нарізно на ширину плечей, руки вздовж тулуба. 1-2. Нахилитися вперед, дивлячись перед собою, зберігаючи пряму спину, руки витягнуті вперед. 3-4. Повернутися у в.п. Повторити 3-4 рази.       7.Стрибки на місці.     В.п. – зімкнута стійка, руки опущені вниз. 1. Стрибок, ноги нарізно, руки підняті через сторони вгору. 2. Стрибком у в.п. Повторити 4-5 разів. 8.Ходьба в повільному темпі з підніманням рук угору та опусканням їх через сторони вниз.  Фізкультхвилинка Руханки необхідно проводити на всіх уроках, особливо це важливо для шестирічних першокласників, в яких основним видом діяльності в дошкільному періоді була гра. На уроках письма рекомендуємо проводити такі фізпаузи: 1.  Фізична вправа «Потягування»: сидячи розкрити руки, підняти вгору, потягнутися назад, потім вперед, вправо, вліво (3 рази).  2.  Фізична вправа «Оберти»: сидячи випрямити руки вперед, зробити калька обертів кистями рук.  3.  Фізична вправа «Нахили»: встати, руки на пояс і під рахунок вчителя зробити нахили вправо, вліво і назад (2 рази).  4.  Гра «Коник». Руки на поясі. Підстрибуючи на двох ногах, пересуватися вперед у напрямі до дошки, а потім у зворотному напрямі.  5.  Гра «Вітер». Школярі уявляють, як вітер колише дерева, піднімають руки вгору, роблять нахили разом з тулубом вправо і вліво, імітуючи при цьому шум вітру.  6.  Гра «Метелики». Імітуючи метеликів, змахуючи руками, учні пробігають на носочках до дошки і повертаються назад до парт.  Під час розучування цих рухів велику увагу приділяємо естетичній досконалості. Формування гарної постави – один з головних стимулів, що спонукають учнів щодня робити ранкову гімнастику. Наступні фізпаузи пов’язані з життєвим досвідом учнів, їх спостережливістю і кмітливістю. Наприклад:  1.  Гра «Ведмідь». Пропоную уявити як ходить ведмідь, як бігає, як він бурчить.  2.  Гра «Комарики». Школярі виходять із-за парт, спочатку звуками імітують дзижчання комара, потім руками – його політ навколо голови, рук, ніг, ловлять його оплесками.  3.  Гра «Зайчик». Учні присідають біля своїх парт. На слова вчителя: «Сірий зайчик сів і жде, спритно вушками пряде» - діти приклавши кисті до вух, то розгинають, то згинають їх. Потім пропоную «зайчикам» ніжки погріти:   «Зимно зайчику стоять:  Скік-скік, скік-скік,  Треба трішки пострибать,  Пострибавши, відпочить».  Зайчики займають місця за партами. На уроках математики краще використовувати фізпаузи із називанням чисел. Граючись, дитина краще осмислює, сприймає, запам’ятовує навчальний матеріал. Це дасть змогу закріпити лічбу до 10 чи 20, а слабшим учням опанувати її (1-2 класи). Наприклад:      «Раз» - підняти руки вгору, «Два» - нагнутися додолу, Не згинайте, діти, ноги, Як торкаєтесь підлоги, «Три – чотири» - прямо стати, Будем знову починати. Оздоровчі хвилинки під час уроків повинні комбінувати в собі фізичні вправи для осанки, вправи для очей, рук, шиї, ніг. Фізичні вправи краще проводити під музичний супровід. Цей прийом допомагає зняти втомленість, відновити рівновагу учнів. Такі вправи можна досить успішно надавати проводити самим учням або поєднувати з елементами ігор. Наприклад:  1.  Зараз похиляться вперед ті, у кого день народження взимку та весною; теж саме зроблять всі, хто народився влітку та восени.  2.  Раз, два, три, чотири.            Три, чотири, раз, два.       Розболілася голова.       Треба трішки відпочити,       Щоб нового ще навчитись.       Підтягнулися,       Присіли,             Пострибали,       Знову сіли.    Вийшла пауза мала –    До роботи нам пора. 3.  Раз! Два! Три! Чотири! П’ять!         Час прийшов нам спочивать.   Тож піднімем руки вгору,   Ніби глянемо на зорі.   А тепер всі руки в боки, як зайчата – скоки-скоки!   Десять!дев’ять! вісім! Сім!   Час за парти нам усім. 4.  Встаньте, діти, посміхніться,         Землі нашій поклоніться.   За щасливий день вчорашній   Веретеном покрутіться.   Раз присядьте, два присядьте        І за парти тихо сядьте та ін. Дихальна гімнастика Уроки гімнастики корисно розпочинати з дихальної гімнастики, яка добре очищає дихальні органи, покращує їх роботу, розвиває уяву. Також вправи для розвитку дихання тренують різні види видихів. Наводимо деякі вправи для розвитку дихання.  1.  «Свічка». Візьміть вузеньку смужку паперу й, уявили, що це свічка, дмухайте на неї. Струмінь видиху повинен бути без різких коливань – папір контролює рівність видиху.  2.  «Звуконаслідування». Пригадайте і відновіть різні звуки природи із життя: свист вітру, шум лісу, писк комара, скрекотіння сороки, гарчання собаки, звук дзвінка.  3.  «Надування кульки». Імітування надування кульки.  4.  «Загони м’яч у ворота». Із олівців викладаємо уявні ворота, а з вати робимо невеличкі кульки, розміром із тенісний м’ячик. Покладіть ватну кульку на край столу чи парти і, дмухаючи на неї, задуйте її в уявні ворота із олівців.  5.  «Гуляє вітер по паркану». Візьміть паперові прямокутники розміром 20х10, з одного боку розрізані на смужки, як гребінець. Сильним ротовим видихом приводимо в рух смужки, щоб вони колихалися.  6.  «Метелик» або «Чий метелик вище?». Паперові метелики прив’язуємо за ниточку. Тримаючи за нитку, дмухаємо на метелика. Ротовим видихом приводимо в рух метелик.  7.  «М’яч». Уявіть, що у вас у руках м’яч. Зробіть глибокий вдих і виконайте команду «М’яч пробитий» зі звуком «с-с-с» починайте випускати потроху повітря з легенів, одночасно показуючи руками, як зменшується м’яч.  8.  «Машинка». Робота губ, гудіння губами, тріск – чим огидніше, тим краще (на усмішці м’язи розтягуються).  9.  «Рубання дров». Діти стають прямо, ноги ширші за плечі. Руки опущені, пальці зчеплені в замок. Піднімають руки вгору, вдихають, прогинаються назад. Потім, різко видихають, зі звуком «ха» нахиляються, опускають руки, як під час удару сокирою, поміж ніг і відразу піднімають їх угору. Повторити 5-10 разів. Дуже важливо, щоб звук «ха!» був результатом різкого видиху, ішов із грудної клітки. Вправа добре очищає дихальні органи, покращує їх роботу.  Пальчикова гімнастика Ще у ІІ тисячолітті до нашої ери китайські мудреці знали, що існує взаємозв’язок між рухами пальців, кисті та розвитком моторики. Це підтверджують дослідження фахівці. В роботах В.М.Бехтерева є висновки про те, що маніпуляції рук впливають на функціонування центральної нервової системи, розвиток мовлення. Прості рухи кистей допомагають зняти загальну напругу, розслаблюють губи, що сприяє покращенню вимови звуків, розвитку мовлення дитини. Дослідження М.М.Кольцової свідчать, що кожен з пальців руки має своє представлення у корі великих півкуль головного мозку. Таким чином, мовлення перебуває у залежності від розвитку дрібної моторики руки. Народна мудрість здавна зберігає знання про доцільність використання ігор з пальчиками. «Пальчикові» ігри являють собою віршовані рядки, що ілюструються за допомогою ритмічних рухів рук, пальців. Пропонуючи таку вправу, важливо відразу створити їй настрій, правильно вимовляти кожен звук, заздалегідь продумати всі рухи і поступово їх повторювати. Важливо, щоб гра повторювалась упродовж певного проміжку часу. Наприклад, гра, присвячена весні, протягом 2-х перших весняних тижнів. Потім на зміну приходить нова пальчикова гра, пов’язана із певною подією, святом, періодом року. Можна спеціально призначити час для пальчикової гри. Наприклад, на другому уроці, або після опрацювання нової теми. Ігри з пальцями були створені для дітей дошкільного віку, але ними досить доречно користуватися у початковій школі, вони допоможуть вчителю не тільки розвивати мовлення та інтелектуальні здібності дитини, а також знімуть психічне навантаження, стануть у пригоді для створення робочого ритму впродовж дня.  1.  «Двоє розмовляють» - стиснути руки в кулаки, великі пальці витягнуті вгору й зблизити.  2.  «Стіл» - праву руку стиснути в кулак, на неї покласти горизонтальну ліву руку.  3.  «Крісло» - праву руку стиснути в кулак, а ліву вертикально прикласти до неї.  4.  «Ворота» - з’єднати кінчики середнього та безіменного пальців обох рук, великі пальці підняти вгору або сховати всередину.  5.  «Пташки» - великий палець по черзі з’єднувати з іншими.  6.  Забавлянка «Жменьки» (із силою по черзі учні стискають пальці обох рук в кулак):       П’ять гарненьких діточок Заховались в кулачок. Потім інші діточки Поховались в кулачки. Так вони по черзі грались, Поки в жменькі поховались. 7.  Забавлянка «Мир»: (усі п’ять пальців витягнуті і розведені – «посварились», потім всі пальці притиснуті один до одного – «помирились»):       Посварились - та одразу Помирилися – і разом! 8.  Забавлянка «Миємо руки» (наче миємо руки):       Узяли пахуче мило, Добре руки з ним помили та інші. Я «пальчикову» гімнастику використовую, як додаткову паузу відпочинку на уроках, де дітям доводиться багато писати. Це уроки математики, української та російської мови. До відомих дитячих віршиків, потішок придумую різні рухи для відпочинку м’язів рук та для поліпшення настрою всього класу. Наприклад : Гуси-лебеді летіли (діти махають руками,імітуючи політ птахів) На лужку тихенько сіли (складають руки навхрест на грудях) Посиділи, поклювали (кругові оберти кистями рук до себе-від себе) Покружляли, дружно встали (руки піднімають вверх) * * *      Виринай-но, рибка близько (роблять рухи, ніби пірнають) Розсипай-но срібні бризки (струшують кистями рук) Щоб зловив я карася, (імітують закидання вудочки) Карася, як порося (розводять руки, показуючи розміри карася) * * * Звукова гімнастика Ми правильно вимовляємо різні звуки завдяки доброї роботи органів артикуляції (язик, губи, нижня челюсті та м’яке піднебіння). Точність та сила дій цих органів у дитини розвивається поступово, у процесі мовної діяльності. Тому у початковій школі буде досить доречно впроваджувати саме звукову гімнастику. Ціль якої полягає у ви робітці правильних рухів органів артикуляційного апарату, необхідних для вимовляння звуків. Проводити таку гімнастику потрібно кожен день, для того щоб навики дітей закріпилися, але робити це потрібно у ігровій формі, до того ж не слід за раз виконувати більш трьох вправ. Такі вправи дуже корисні для всіх учнів особливо у перших класах. Цей прийом можна використовувати на уроках читання та мови, він надасть можливість розвити правильну вимову звуків, сприятиме підвищенню чистоти та правильності вимови. До звукової гімнастики відносяться чисто мови, скоромовки, мовні розминки та ін. Чистомовки       Ши – ши – ши – чистомовку допиши. Ша – ша – ша – гарна дуже школа наша. Шу – шу – шу – вправно приклади пишу. Ші – ші – ші – вчу цікаві тут вірші. * * * Шу – шу – щу – чистомовку я пишу. Ят – ят – ят – їх пишу для всіх малят. Ки – ки – ки – всі говорять залюбки. Ло – ло – ло – щоб чисте мовлення було. * * * Єць – єць – єць – подув сильний вітерець. Аї – аї – аї – облітає листя в гаї. Го – го – го – ми збираємо його. Ас - ас – ас – принесемо його в клас.                                                                  * * * Оз – оз – оз – великий мороз. Ос – ос – ос – наливний колос. Уж – уж – уж – багато калюж. Аз – аз – аз – провели нам газ. Ас – ас – ас – поздоровте нас. Аж – аж – аж – дуже важкий багаж.                                                            * * *       За – за – за – замекала коза. Зу – зу – зу – прив’язали ми козу. Зо – зо – зо – йди сюди, козо! Зе – зе – зе – дід їй сіно везе. Зі – зі – зі – є що їсти цій козі. Зи – зи – зи – буде молоко нам від кози. Скоромовки      Жаба спала в жабуринні, Жук – під кущиком ожини. * * * Вітрище ущух у кущах,      Не свище вітрище – зачах. * * * На подвір’ї зелен кущ. Над кущем літає хрущ. Ми прибігли до куща. Над кущем нема хруща. Мовні розминки або артикуляційні зарядки       Де ж наш пустун-язичок?        Заховався за біленький тиночок Ліг на бочок і мовчок. А ми зараз його розбудемо! - Поплямкали губками. - Поклацали зубками. - Посичали гускою: с-с-с. - Подзижчали комариком: з-з-з. - Подирчали трактором: др-р-р. - Пошуміли вітерцем: ш-ш-ш. Ігри та ігрова терапія  Гру традиційно зв’язують з дитиною. Переступаючи шкільний поріг, дитина починає процес навчання. Але ігрова діяльність продовжується, хоча змінюється її характер. Тепер гра допомагає розв’язувати задачі іншої важкості, формувати нові необхідні вміння і навички. Роль гри у молодшому шкільному віці полягає ще тому, що у процесі ігрової діяльності разом з розумовим розвитком здійснюється й формується естетичне, моральне виховання. Виконуючи правила гри, учні привчаються зосереджуватися, контролювати свою поведінку, в результаті чого виховується воля, формуються дисциплінованість, вміння робити за планом, приходити на допомогу один одному. Чим цікавіші ігрові події, які використовуються на уроках, тим непомітніше, але ефективніше учні закріплюють, узагальнюють, систематизують отримані знання. Гра - найулюбленіша форма роботи для дітей, особливо молодшого шкільного віку. Існують багато ігор, які можна назвати терапевтичними. Такі ігри корисні для будь-яких дітей, тому що вчать дружному спілкуванню, порозумінню, знижують напруження та формують певні моральні принципи. Завдяки ігрової терапії дитина привчається сміливо висловлювати свою думку, самостійно приймати рішення. Види ігор:  ·       Сюжетно-рольові ігри:  ·       режисерська гра; ·       театралізована гра.  ·       Комп’ютерні ігри.  ·       Гра фантазія.  ·       Рухливі ігри.  ·       Народні ігри.  ·       Розважальні ігри.  ·       Розвиваючі ігри.  ·       Дидактичні ігри.  Режисерська гра – це вид рольової ігри. В таких іграх педагог, або учні наділяють ролями іграшки, або певні предмети, вигадують події і строять власний сюжет. Цей прийом особливо розвиває уяву. Такий вид ігор знадобиться нам насамперед у роботі початкової школи на будь-якім уроці. Наприклад, урок української мови, 2 клас: «Уявіть собі, що вас мама послала в овочевий магазин купити овочі для борщу. Які овочі ви купите? А тепер купуйте. (Учитель називає хто буде покупець, хто-продавець,нагадує про необхідність вживати слова ввічливості). Театралізована гра – це водночас розвиток певного літературного сюжету і фрагмент дитячого життя. В таких іграх діти входять в образ самі, або використовують ляльки (замість ляльок можуть бути картки з малюнками). Таким прийомом ми часто користуємось на уроках літератури (читання) та літературних зустрічах. Комп’ютерні ігри в наш час також не диво. Їх теж ми можемо сміливо з першого класу. Рухливі ігри відіграють велику роль у вихованні свідомої дисципліни дітей, є неодмінною умовою кожної колективної діяльності. У процесі гри у дітей формуються поняття та норми громадянської поведінки, а також виховуються певні культурні навички. Більшість рухливих ігор має широкий віковий діапазон: вони доступні дітям різних вікових груп. Рухливі ігри розвивають фізичний стан дітей, фізичні якості, які розвиває легка атлетика, поширює кругозір дітей, впливає на психологічний стан, виховує морально-вольові якості, сприяє дотриманню дисципліни, розкутості і приносить користь у повсякденному житті. Займаючись рухливими іграми діти удосконалюють будову тіла: зміцнюють м’язи спини, верхніх та нижніх кінцівок; корегують поставу, ходу. Можна назвати такі рухливі ігри: «Ми веселі діти», «Гуси – лебеді», «Горобчики – стрибунчики», «Совонька», «Зайці на городі», «Вовк у канаві», «Мисливці», «Другий зайвий» та ін. Розважальні ігри – це ігри – забави (ігри з ляльками, предметами, танцювальні ігри) святкові розважальні ігри, театральні ігри. Такі ігри розширюють інтереси школяра, формують культуру спілкування, виховують почуття гумору. Театральні ігри наділяють учнів повними ролями при розіграші казок, історій. В такі ігри грають будь-які класи. «Еврика», «КВН», різні пантоміми, «Юний детектив», брей-ринги, «Країна казок», осінні свята. Ці та багато інших ігор залишаються найулюбленішою розвагою учнів впродовж усього шкільного життя. Гра-фантазія – у таких іграх дитяча уява реалізується у рольовій поведінці за допомогою різноманітних засобів безпредметної ігрової дії. Тобто міміки, малюнків, інтонації. Народні ігри сприяють формуванню в учнів універсальних психічних здібностей людини, а також найважливіших рис психіки народу створившого гру. Найбільша культура народних ігор – це рухливі ігри. Тобто, ознайомлення дітей з історією рідного краю, також з метою зміцнення здоров’я на свіжому повітрі можна проводити «Козацькі розваги», «Нумо, хлопці», «Веселі старти», «Старти надій».поєднуючи елементи розповіді з конкретними розвагами та конкурсами. Результат участі у таких іграх є не тільки отримання виграшу (хоча це теж важливо для дитини), а й у почутті радості фізичних та моральних зусиль, долаючи перешкоди. Розвиваючі ігри – це особливий вид ігор, базований на цілеспрямованому розвитку, вдосконаленні інтелекту, на передачі важливої інформації. Такими прийомами можна успішно користуватися не тільки на заняттях психолога, а й на будь-яких уроках (математиці, фізиці, читанні та письмі). Розвиваючі ігри вчать дітей бачити міжпредметні зв’язки, загальні риси, схожість та різність речей. Наприклад, на уроках іноземної мови часто можна зустріти завдання: «знайдіть із списку речей зайві речі», або «розподіліть наступні слова по трьох категоріях». На уроках літератури можна надати можливість дітям побути психологами та знайти (та підтвердити текстом) риси характеру притаманні тому чи іншому герою. (приклад ігор – на сканер). Успішність розвитку дитини залежить від оволодіння спеціальними знаннями, вміннями та навичками. У зв’язку з цим особливе значення має дидактична гра. Такі ігри допоможуть вчителю сформувати дитячий колектив, де обов’язковими умовами є уміння грати разом, допомагати один одному, радіти успіхові товариша, знаходити компроміси. Важливо, щоб дитина, яка відчуває себе неловкою і не знає як себе поводити у таких іграх, грала разом з дітьми, які вже оволоділи цими навичками і здатні допомогти іншому. Такі ігри найбільше використовуємо ми у початковій школі, а елементи дидактичних ігор ми успішно використовуємо у середній та старшій ланці. Наприклад, у ході гри «Математичні струмочки» кожен учень стежить за математичними обчисленнями, які виконують товариші, придумує свій приклад на додавання чи віднімання. Це він виконує відповідно до правил гри: отримав м’ячик – склади приклад. Якщо правило не виконується – гра не виходить: не розв’яжеш попередній приклад, не придумаєш свій – команда не розв’язує ігрову задачу («струмочки» не досягнуть озера). На уроках читання використовує гру «Зачаровані слова». Показую ляльку або малюнок Буратіно, даю завдання:  ·       Допоможіть цьому казковому герою розгадати слова. Кожна літера слова «Буратіно» має свій номер – цифру. За допомогою цього ключового слова треба скласти нові слова, згідно з комбінаціями цифр:       Б У Р А Т І Н О 1 2 3 4 5 6 7 8 1345, 5458, 1414, 7834, 3474, 58314, 14347, 85434, 1434147 (брат, нора, баран, тато, рана, отара, баба, торба, барабан). Психогімнастика Завданням психогімнастики є збереження психічного здоров’я, запобігання емоційним розладам у дитини через зняття психічного напруження, розвиток кращого розуміння себе та інших, створення можливостей для самовираження особистості. Більшість психогімнастичних завдань побудовано на імітації певних почуттів та емоційних станах людини. Решта передбачає відтворення певних дій та вчинків уявних героїв. У таких іграх тренують своє увагу, пам’ять, спостережливість, витримку. А також вчать розуміти людські емоції та контролювати їх. Такі вправи можуть проводитися у вигляді ігор, де потрібно зобразити певні емоції, або продемонструвати певний емоційний стан (пантоміма). Другий метод психогімнастики полягає у відображенні своїх емоцій та переживань у розповідях, малюнках, інсценівках, іграх – страхів, агресій, ревнощів. (Ці прийоми можуть бути як індивідуальні так і колективні). Наприклад, гра «казковий моточок», де кожен учасник розповіді відмотує нитку та каже одне речення, яке продовжує попередню думку. Задача класу не тільки розказати історію про певну емоцію у казковій формі, а й знайти можливі рішення по її здоланню, знайти її корисні та пагубні риси. Проводити психогімнастики можна у будь-який час. На цікавих перервах, або на уроці праці чи малювання, у групі тривалого дня, або у вигляді домашнього завдання. Використовуючи цей прийом, незабаром можна помітити, як змінюються учні, як вони оволодівають навиками самоконтролю, підвищується їх самооцінка та готовність прийти на допомогу. Казки та казкотерапія  На слово «казко терапія» люди реагують по різному. Часто її сприймають як дитячу творчість зовсім не корисну для дорослих, але це не так. Для кожного віку існують свої казки. Така технологія має майже необмежені можливості. Казки для казкотерапії підбираються: - народні; - спеціальні розробки; - авторські; - психокорекцій ні; - сучасні; - притчі; - філософські; - легенди; - придумані самостійно або разом з дітьми. Казкотерапія – це самий древній спосіб терапії, який виник майже тоді, коли люди навчилися розмовляти. Казками передавалися духовні знання, моральні цінності, правила поведінки, життєві помилки та багато різної корисної інформації. У той час казки та міфи розповідали не тільки дітям, а й дорослим. Казкотерапія – це психотерапія, вже існуючими казками та фантастичними героями. Вона допомагає отримати почуття захищеності у світі, надає можливість програти основні життєві ситуації у «захищеному режимі» через казки. Також цей прийом допомагає дитині зрозуміти себе, виховати у собі корисні риси та звички. Загальна ідея цього прийому полягає в тому, що дитина бачить себе на місці головного героя, живе разом із ним, вчиться на його помилках. Тобто людина з раннього віку за допомогою казок навчається приміряти на себе різні ролі: поганих та добрих героїв, творців та знищувачів, бідняків та багачів. Дитина, яка часто слухає казки стає більш уважною, витриманою. Будь-яка казка - це розповідь про відносини між людьми, закони суспільства. Тому казки для початкової школи можна підбирати саме про учнів, про шкільне життя, дружбу та взаємодопомогу. Цей прийом також можна використовувати на класних годинах, на уроках читання, або у групах тривалого дня. Дитяча казка – це одна з самих доступних можливостей емоційного розвитку дитини, адже ніякі знання не повинні випереджати морального розвитку особистості. Арт-техніка В основі арт-техніки лежить творча діяльність у першу чергу малювання. Творчий розвиток являється не тільки головним терапевтичним механізмом, саме він допомагає виховати здорову особистість. За допомогою арт-техніки дитина має можливість виразити свої переживання, почуття, відношення. Крім того творча діяльність допомагає зняти напругу, сприяє підвищенню дитячої самооцінки, впевненості у власних силах та розвиває творчі здібності. Основна ціль таких технік не в тому, щоб навчити малювати. Головна ціль – це духовний розвиток, самопізнання людини через творчість та покращення адаптації школярів. Творчі здібності розвиваю на уроках праці, малювання, але викладання інших предметів повинно бути основане саме на таких методиках арт-техніки. Як же зрозуміти дитячий малюнок?  Самовиправлення – це найрозповсюджена ознака підвищеної тривожності. Особливо ті виправлення, які не ведуть до покращення якості малюнка. Якщо якась частина малюнку детально штрихується, це також вказує на підвищену тривожність юного майстра. Необхідно звертати увагу на очі: якщо вони збільшені, з заштрихованими зіницями, можливо дитина почуває страх. Прикрашання малюнку за допомогою необов’язкових додаткових деталей вказує на демонстративність дитини, на бажання бути значимим, тягу до зовнішніх ефектів. Частіше це зустрічається серед дівчат. Дуже слабкий нажим олівця, низька деталізація свідчить про швидку втомленість, емоційну чуттєвість дитини, психічну нестабільність. А діти, у яких дуже швидко змінюється настрій змінюють нажим олівця впродовж малювання декілька разів. Великі, несиметричні малюнки, які створюють враження неакуратних – це малюнки імпульсивних учнів. Вони часто не доводять лінії до кінця. Зустрічаються малюнки, де усі фігури зображені дуже маленькими. Часто вся композиція розміщується десь на краї паперу. Це означає, що малюнок відчуває себе слабким та не вірить у власні сили. Можливо хтось із батьків занадто вимогливі з ним, або ж саме вчительські вимоги не дорівнюють можливостям. Якщо дитини малює людей у відкритих позах: руки не схрещені, а широко розставлені, фігурка крупна, частіше плавна – все це говорить про оптимізм та життєрадість дитини, відкритість. Якщо ж навпаки «закрита» поза: руки прижаті до тіла або сховані за спиною, фігура витягнута – це вказує на замкнутість, занадто стриманість. Збільшені кулаки, агресивна поза, чітко підкреслені рот та виділені зуби – це ознаки агресивної поведінки. Такі деталі можуть свідчити про захисну позицію в поведінці. Аромотерапія Також стає дуже розповсюдженою технологією і аромотерапія. Щоб зняти тривожність, використовують ефірні масла бергамоту та м’яти. Щоб зняти почуття напруги – беруть масло герані, лаванди, іланг-ілангу. Суміш масел сосни, м’яти, лаванди вбиває мікроби, стафілокок. Стимулюючі ефірні масла – це грейпфрут та розмарин. Суміш (розчинені водою) допоможе повністю відновлювати мікрофлору впродовж дня. Випалення ефірних масел знижує концентрацію патогенних речовин, сприяє осіданню пилу. При вдиханні ефірні масла діють антивірусно. Наприклад, у нашому класі під час епідемії грипу, я проводжу профілактичну аромотерапія. Чотири тижні 2 рази на день ароматизую клас евкаліптовим маслом. В результаті знижується кількість школярів з нежиттю і запаленням носоглотки; захворюваність практично відсутня під час епідемії. Уроки у природі Також до здоров’язберігаючих технологій відносяться заняття на свіжому повітрі  У природі В.О.Сухомлинський убачив одвічне джерело дитячого розуму, фантазії та словесної творчості. Великий педагог прагнув, щоб яскраві образи рідної землі живили свідомість дитини впродовж усіх років навчання, щоб закони мислення вперше розкривалися не перед класною дошкою, а серед поля, на лузі, біля річки, в гаю. У початковій школі кожен навчальний предмет має стати не лише метою навчання, а насамперед засобом розвитку і виховання дитини. Це, у свою чергу, вимагає розвивального, діяльнісного характеру організації навчального процесу. Саме тому відбулися інноваційні процеси у створенні такого уроку, що готував би для життя людину мислячу, людину – діяча. Для того, щоб змусити дитину мислити, В.Сухомлинський закликав педагогів: «Умійте примусити її дивуватись». Здивувати можна дитину тільки на цікавих уроках – уроках у природі. Вони мають величезний вплив на навчання, виховання і розвиток, залишаючись у пам’яті дітей на все життя. І це тому, що вони відбуваються в іншому спілкуванні з учнями, за інших умов. Музичний супровід уроку В музиці знаходиться величезний здоров’я зміцнюючий потенціал. Музика знімає стреси, стимулює роботу мозку, підвищує засвоєння, сприяє естетичному вихованню. Звук – це енергія. Правильно підібрані мелодії здатні активізувати людські резерви. Дослідження серед 1-4 класів вказують на те, що будь-які дії, приклади, розповіді під музичний супровід залишаються у пам’яті набагато довше. Сьогодні чисто класична музика може роздратувати. А от нейтральна музика, звуки живої природи, сучасне оформлення класичної музики може знімати стреси     ( «Готель Каліфорнія»; хоральна прелюдія та мінор Баха «Соляріс»; арія Доніцетті «Слізне»; арія «Таміно» з «Чарівної флейти» Моцарта), тонізувати працездатність (музика Брайна Адамса; спів Тіни Тернер, музика з балад Бон Джові; музичні композиції Рікардо Фольї; гітарні композиції), розслаблювати (музика Моцарта; музика Альбіноні; естрадна обробка «Місячної сонати»; «До Елізи» Бетховена), довго підтримувати рівень працездатності та самоконтролю (музика в стилі «Лаунж» (медитативна); етнічна музика в сучасній обробці, особливо «Соната для двох фортепіано» Моцарта). Вправи – енергізатори  Слід зауважити, що в дитини є певні межі працездатності, і чим менший учень, то швидше вона знижується. Це пов’язано з виснаженням нервових клітин, зумовленим нестійкістю нервових процесів, підвищеною збудливістю кори головного мозку. Ось чому важливо запобігти виникненню втоми, своєчасно виявити перші її ознаки та якомога швидше її зняти. Для цього проводяться енергізатори, ретельно підібрані педагогами. Вони мають відповідати віковим особливостям учнів, бути простими, цікавими і доступними, зручними для виконання на обмеженій площі, емоційними, досить інтенсивними і теж знайомими дітям. Енергізатор – це коротка вправа, що відновлює енергію класу. Призначення енергізаторів на уроці – створення позитивної психологічної атмосфери в класі, відновлення енергії та посилення групової активності. Крім того, вони дозволяють учням виявити різні здібності – тілесно-кінестичні, візуально-просторові, міжособистісного спілкування. Енергізатори корисні для послаблення монотонності, збудження активності учнів й заохочення їх до подальшої праці. Майже кожен енергізатор містить елемент фізкультхвилинки, але не кожна фізкультхвилинка є енергізатором, оскільки останній використовується не лише для зняття втоми, але й для релаксації.Наприклад, вправа «Колективний крик». Всі стають в круг. Керівник просить всіх присісти. По сигналу керівника всі починають тянути звук, одночасно піднімаючись. В процесі вставання шум повинен зростати. Піком являється підстрибування з підняттям рук вверх. Потім шум поступово стихає з момента повернення в вихідне положення. Вправа «Квітка». «Теплий промінь упав на землю і зігрів у землі насіннячко. З насіннячка проклюнувся паросток. З паростка виросла прекрасна квітка. Ніжиться квітка на сонці, підставляючи теплу і світлу кожну свою пелюстку, повертаючи голівку слідом за сонцем». (Виразні рухи: сісти навпочінки, голову й руки опустити, піднімається голова, розпрямляється корпус, руки піднімаються у сторони – квітка розцвіла, голова злегка відкидається назад, повільно повертається слідом за сонцем, очі напівзакриті, усмішка, м’язи обличчя розслаблені). Вправа «Бджілки» ·       Стали дітки у рядок, всі підемо на лужок (почати ходити і побудувати коло).  ·       На квітучому лужку, гудуть бджілки: «Жу-жу».  ·       Разом з ними політаємо, крильцями помахаємо (піднімання рук в сторони і опускання).  ·       Покружляли вліво, вправо, глянули, де кращі трави (повертання тулуба).  ·       Послухали квіточок, щоб зірвати з них медок (присідання).  ·       Політали, покружляли, дуже бджілки утомились. Щоб набратись сили, усі дружно сіли (діти присідають, наблизивши голівку до колін).  Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність є в Україні найвищою соціальною цінністю, невід’ємною складовою суспільного багатства. Головне завдання школи – виховання фізично і морально здорового покоління, формування нової особистості, здатної вдосконалювати себе, готової до активного творчого життя в незалежній державі. Жоден лікар не зробить для людини того, що вона може і повинна зробити для себе сама - забезпечити оптимальні умови для формування та збереження власного здоров’я, а справа педагога – зародити та виплекати в дитини прагнення до цього. Отже: Здоров’я - це сила! Здоров’я – це клас! Хай буде здоров’я У вас і у нас! * * *      Будьте здоровими, Будьте щасливими, Будьте розумними, Будьте красивими! Література: 1.  Астахова О.В., Тихоплав С.М. Динамічні паузи як один із ефективних методів забезпечення оптимізації рухової активності школяра. – Х.: Вид. група «Основа», - 2011. - №12(269) травень. – с.2-9.  2.  Кравченко Т.В., Москвич Т.М., Виноградова О.М. Хто сказав, що ми не можемо змінити світ? Збірник матеріалів з досвіду апробації програми ВФ «Крок за кроком». – Дніпропетровськ, 2004 р. – с.2-33.  3.  Кучинський М.В. Фізпауза на уроках української мови//Початкова школа. – 1991. - №10. – с.39-40.  4.  Сугак З.К. Година здоров’я//Початкова школа. – 1988. - №10. – с.29.  5.  Сухомлинський В.О. Вибрані твори.: В 5-ти томах. – К., 1977. – Т.З. – с.103.  6.  Сухомлинський В.О. Серце віддаю дітям. – К.: Радянська школа, 1981.  7.  Туріщева Л.В. Психокорекційні ігри в роботі педагога. – Х.: ВГ «Основа», - 2007. – 160 с. – «Профільне навчання».  8.  Уроки в природі. 1-4 класи/уклад. Л.Р.Токотиленко. – Х.: Вид. група «Основа», 2011. – 127, [1] с. – (Б-ка журн. «Початкове навчання та вховання»; Вип.5 (89)).  9.  Щербакова К.Й., Григоренко Г.І. У сім’ї росте дитина. – К.: «Видавництво» Неопалима купина». – с.49,51.  10.                    Савченко О.Я. Школа культури – діалог з В.О. Сухомлинським. [Стаття]. Поч.шк.- 2006, №12   11.Соловйов Ю. Животворча сила педагогічної спадщини                                      О.           В.О.Сухомлинського [Стаття]. Поч..шк. – 2012 №2

0